Ми удвох… Якщо навіть впадуть всі мости

Ми удвох… Якщо навіть впадуть всі мости
і стежки, як рядки на папір, ляжуть криво –
з ним наосліп над прірвою буду іти,
бо я вірю у нього, як птах в свої крила.

А біда огорне його в ніч крижану
і накриє, як хвиля морська, з головою –
Продовжити читання “Ми удвох… Якщо навіть впадуть всі мости”

Марія любила музику, грала росами,

Марія любила музику, грала росами,
ходила по оксамитовій стежці босою,
просила води напитися, змучена спрагою.
То йшла, то падала, втрачаючи рівновагу.

Марія любила вірші, писала травами,
не маючи друзів, вночі говорила з уявними.
Продовжити читання “Марія любила музику, грала росами,”

Твоя гавань – це ще… і ще…

Твоя гавань – це ще… і ще…
І, напевно, було б… більше,
Якби я не писала вірші
Під тобою, як під дощем.
Упираючи стегна в ліжко,
Підставляючи груди – Богу,
Твоя правда – це ще… і трішки.
Геть усе! або: Геть нічого!
Відпустивши громи, цунамі,
Продовжити читання “Твоя гавань – це ще… і ще…”

<Плач>

<Плач>

Десь птах височіє осінньою
міжгалактичністю.
Верхівки дерев підмітають пилюку
зірок.
Як чорт, посміхається бум релігійних
дотичностей.
Богами ридає пірат одноокий —
перо.

Заляпана tabula rasa хиткими
Продовжити читання “<Плач>”

за цю війну я навіть аж підріс

за цю війну я навіть аж підріс
ходив у другий клас тепер я був би
в четвертому болить розбитий ніс
ударив срулік я про це й забув би
якби не те що ми із ним удвох
вціліли чудом із цілого класу
я заховався за чортополох
він ніч сидів на дереві щоразу
Продовжити читання “за цю війну я навіть аж підріс”

мені не треба тебе частинами,

мені не треба тебе частинами,
я надто гірко і в самий вир.
по сліду збитими в кров колінами,
усім гординям наперекір.

люблю і крапка, та ні, продовження.
несила без і разом вогонь,
без тебе жити напевно зможу я
[до перших дотиків тих долонь].
Продовжити читання “мені не треба тебе частинами,”

Поміж ураганами

Поміж ураганами

Є у кожного з нас час випробувань різних в житті,
Коли вперто ідеш, хоч здається – впадеш обезсилено.
Навіть в темні часи, коли щастя лиш бачиться тінь
Відкриває душа, чи готова лишитись красивою.

За відсутності бурь дуже легко тримати лице,
Продовжити читання “Поміж ураганами”