Валізами не відправляють сум

Найважче говорити тоді,
коли справді є що сказати.
Слова,
наче якір, падають на дно душі,
думки
поодинці слухняно сідають за грати.
Іронія долі ница й ганебна.
Сподіваюсь, час тебе добре провчив.
Бачиш,
на перетині океану та неба
наш з тобою залитий сонцем Бейрут?
Про все найдорожче – мовчи.
Впустиш слово з вуст – заберуть.

Нога б моя не ступала на
совість цього забутого Господом порту.
У людях тут більше солі,
ніж може вмістити сам океан.
Бачиш,
як тонуть ненароджені серця,
рештки невдалих абортів,
як судомить
від спогадів пристань
і як вигинається дугою її занедбаний стан?

Це все ще не загоїлось, це все ще пульсує й болить
так, що не заснути, торкаючись ліжка спиною.
Іноді любов – це трикутник,
в якому краще бути самотнім,
тому що той, хто самотній, ніколи не буде покинутим.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять + = 13

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>