* * *


* * *
З усіх облич спадають маски.
Я бачу світ таким, як є…
Лише самотність і одні поразки!
Бо кожен мріє тільки про своє…

Життя убрід перепливає Лету.
Небесна гавань зорі розіллє.
А я благаю: “Зупинись, плането!”
Дай, Боже, зрозуміти хто ми є…

У цьому світі, де вмирає мрія,
Душа, неначе, не своя…
І тільки Пресвята Марія
До грудей пригорне Немовля…

ОЛЕГ ШАДЮК ©


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + дев'ять =