а мені би хоч трішки неба,

а мені би хоч трішки неба,
поруч з небом завжди є вічне,
що людині для щастя треба,
і чи є щось від смутку гірше?

тоне біль у ранковій каві,
зійде сонце – печаль погасне,
жаль, що часто думки лукаві
закривають від нас прекрасне.

зупинись! подивись навколо,
і щодня протирай люстерце,
відучись говорити вголос,
хай за тебе говорить серце.

© Яна Цикнева.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + 9 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>