А, можливо, ти іншу любиш?

А, можливо, ти іншу любиш?
І для неї будуєш храм?
А якщо це все помилка, чуєш?
А якщо не судилось нам?

Я занадто кваплю події,
Не в взаємності навіть річ.
Може ти не такий, як мрію?
І все зникне, як пройде ніч?

Може краще не бачитись зовсім?
Вже залишимо все отак.
І тоді, як настане осінь,
Ти зігрієш мене в думках.

Я віршів напишу багато,
Ти читатимеш… може й ні.
І не буде ніяка втрата
Тягарем на моїй душі.

І не буде вже більше болю,
Обіцяю, не буде сліз!
Та чому, та чому тобою
Я хворію і бачу скрізь?

Сумніваюся дні за днями,
Обмірковую всі шляхи…
А, можливо, для мене храми?
А, можливо, для нас дахи?

І навмисне зійшлись події,
Що судилося нам зійтись?

Як же сильно ця думка гріє!
Як би нею не обпектись!

Автор: Яна Жаура

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один + 7 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>