а ти знаєш, настане час, коли вітер зі сходу

а ти знаєш, настане час, коли вітер зі сходу
принесе на крилах співучу весну і гомін природи,
і від нього не тхнутиме порохом, кров’ю, потом,
духом спалених хат і тяжкої скорботи.

але доки останній коктейль не згас, і столичний асфальт пам’ятає чобіт режиму, –
війна припадає на нас.
і кожну засніжену зиму,
образ ікон й барикад
над сонним лінивим містом
відтінятиме зойк канонад.

в революцій немає змісту
доти, доки на серці не стане холодно, пусто й чисто.

і коли остання снайперська куля поцілить останню невинну жертву,
за спиною живих постануть пліч-о-пліч скалічені й мертві,
щоб спалити шляхи назад.

колишня студентка візьме на плече автомат,
її понесе, як листя торішнє, на схід.
а на сході чекає вогонь.
худенькі хлоп’ята зростуть в професійних солдат,
сивина добереться до їхніх скронь.

заридає пухкий чорнозем, колихаючи вбитих синів,
«брат» прийшов із вогнем та мечем,
і здавалось, що світ занімів.
лиш над змученим, втомленим степом
розлітались ридання птахів
і неспішно падало небо.

нам надовго це – траурні стяги
над блакитно-сонячним полем,
не існує ні сліз, ані сильного й гострого болю,
ані наглої смерті, ані в серці чорного страху,
лиш сухі сторінки безкінечних історій впиваються кров’ю
й безсмертним солдатським прахом.
а розбиті в боях стежки – то дороги із пекла до раю.

горе приходить тоді, коли його найбільш не чекають.

Анна Сорочинська

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 3 = три

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>