А я за твій дотик ладна продати дияволу душу,

А я за твій дотик ладна продати дияволу душу,
Та все ж повсякчас себе стримую сотнями «мушу».
Я дихати мушу без тебе… щодня щось робити.
Та й найважливіше – я мушу без тебе жити.

А внутрішні інквізитори пильнують, немов конвоїри.
Їх не обдуриш, знають вони, що насправді я іншої віри.
Тієї, що тягне до тебе…Так палко, нестримно, жагуче…
І в цій боротьбі програш розуму, на жаль, неминучий.

Вже стягують хмиз оберемками і закладають багаття…
Ця внутрішня страта – моє щоденне прокляття.
Дзвінок телефону…Відбій?! Ні, не можу…
Ну що ж я… готова до страти.
«Привіт, звісно ні…від чого міг би ти відволікати?!»

Автор: Калатея

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− вісім = 0

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>