«Бо простоти нема…»


«Бо простоти нема…»

Спустошена? Наповнена до краю
Недопалками вічних почуттів.
Бо вічного нема. Перебираю
Останки перепалених мостів.

Зневірена? Я впевнена у со́бі.
Бо скільки навкруги не відбирай,
Надійних, бач, нема. При першій пробі
Ламаються усі. Ти вже звикай.

Голодна? Ні. Я сита донехо́чу,
Обіцяним годована сповна.
Довіри вже нема. Тепер промо́вчу.
У тиші красномовна глибина.

Жорстока? Та, можливо, лише краплю.
Як дзеркало, як ві́дбиток людей.
І ліків тут нема. Та я не кваплю,
У долі безліч різних панацей.

Складна? О, так! Аж інколи занадто.
Хочеш пізнати – серцем відчувай.
Бо простоти нема. Зі мною складно.
Шукав легкого шляху? Прощавай.

03.01.2015 р.
Альбіна Смолянська. Поезія для душі


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = десять