Божевільна. Проплакала до четвертої ранку,


Божевільна. Проплакала до четвертої ранку,
а о шостій задзвонив будильник.
Летве встала. Хотіла сніданку –
не відчиняється холодильник.
Хотіла полетіти до птахів, у небо –
провітрювання – максимум пластикового вікна.
А якщо причина у вікні, то і крил не треба.
Впереше думала про суть настінного панна.
Поставила каву й геть про неї забула,
застигла мов серце колишнього філіжанка.
Із сусідніх колонок музика загула.
Що ж, полюбляю Rammstein на світанку.
Ось що означає нерви. Нігтями, що як у кішки,
поки одягалась, порвала дві пари колгот,
а поки складали книжки,
перелила на них компот.
І стрілки малюються криво,
і на вулиці злива,
і у голові темнота,
і квартира майже пуста.
Я була для нього блискавичним бліцкригом.
Та невже осіла бліцкригу ціна?
Треба було зламати кригу,
щоб через тиждень підти на … ?
Забути, вже ніхто не пояснить нічого.
Пізніш покращає. Це – ранкова судома.
Просто недоспала. Це і непогано,
недосип доспати можна, а пересип відіспати – ні.
Запізнилась уже. Буде догана.
Та чи перша, гори вона у вогні!
Руками, що трясуться, мов світ у сорок другому,
скидаєш “бомжа” ліпшому другу.
І тут тишу пробив AC/DC,
(то задзвонив телефон):
– Сумувати не треба! Все, що хочеш проси!
Що у дівчат за дурний канон?
У школу пішов аж цілий ніхто?
Я нічого іншого і не чекав.
Іще: підіймаюсь до тебе ліфтом
і щиро сподіваюсь, що у тебе є кава.
***
Ось такий він – бест друг.
Вдесятеро сильніший за депресію,
невдач замкнутий святкруг
і похоронну процесію.

(с) Y.Е.S


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− один = 2