Часто кажуть, що солдати не вмирають,

Часто кажуть, що солдати не вмирають,
Що їх душі ще живуть на небесах…
Що ж сказати, як ще більше догорає
Безневинних, випадкових … не в боях?

Полягло вже скільки під чужим снарядом?
Під нещадним, грізним обстрілом осель?
У відкрите наше серце цілять градом,
Збайдужілі до утрат усіх й смертей.

Під вогнем нещадним спокій вигорає…
Сон втікає через вибиті шибки…
Як тікати? Де зостатить? Тут стріляють!
Розривають все нажите на шматки!

Вже скількох в своїх авто застала куля?
У дорозі? Здома? В школах? На віки!
Замовчала на гіллі стара зозуля,
У майбутнє вже не лічить їх роки.

Скільки гідних свої голови схилили
І спочили за ввесь час одвічним сном?
Безневинних, випадкових у могилах
Відспівали під церковний дзвін-канон…

Часто кажуть, що солдати не вмирають,
Їхні душі – це у небі журавлі…
Та в звичайних… випадкових… теж стріляють
В цій нещадній та невизнаній війні.

.. .. 2015р.

©Іванна Піхун

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три − = 1

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>