Чи ти мене згадаєш…


Чи ти мене згадаєш…

Чи ти мене згадаєш навесні,
Коли вином з порічок пахне вечір,
Коли у теплі, ледь помітні дні
Торкає вітер незасмаглі плечі.

Коли нечутний легіт для беріз
Заплутує позеленіле віття,
Й ще кровоточить з-під кори надріз
Під тихий сум конвалії в суцвіттях…

А чи тоді, як падає зоря
І гасне в полі, обпаливши скроні,
Коли вуста цілунками горять
Всю ніч і затихають на долоні…

Чи ти мене згадаєш навесні
У пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене?
Чи ні?
Не знаю.

© Михайло Плосковітов


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − = шість