Чи ти згадаєш, що було колись,


Чи ти згадаєш, що було колись,
Що вже не вперше, взявши автомати.
Ми змушені в кривавий герць пірнати,
Демонструвати ворогам сталеву міць.

Згадай сплюндрований і зраджений Батурин,
І як було обдурено Богдана.
На наших душах триста літ кривава рана,
На світі ж бо немає інших Україн.

Згадай про те, що вже колись здавали,
Землі сини, її за гроші ворогам.
А ті, котрі лишались вірними батькам,
Йшли в безнадійний бій. Боролись і вмирали.

Згадай про те, як наодинці бився,
Супроти орд славетний батько Лева.
Як кращі діти України, міць сталева,
Лягли у чорнозем, що кров’ю спепелився.

Згадай про те, як сотнями років,
Ми все боролись. Мерли і страждали.
Та не боялись смерті й не вмирали,
Сьогодні не помремо й поготів.

Автор: Дмитро Занков


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 − два =