Чи ти згадаєш, що було колись,

Чи ти згадаєш, що було колись,
Що вже не вперше, взявши автомати.
Ми змушені в кривавий герць пірнати,
Демонструвати ворогам сталеву міць.

Згадай сплюндрований і зраджений Батурин,
І як було обдурено Богдана.
На наших душах триста літ кривава рана,
На світі ж бо немає інших Україн.

Згадай про те, що вже колись здавали,
Землі сини, її за гроші ворогам.
А ті, котрі лишались вірними батькам,
Йшли в безнадійний бій. Боролись і вмирали.

Згадай про те, як наодинці бився,
Супроти орд славетний батько Лева.
Як кращі діти України, міць сталева,
Лягли у чорнозем, що кров’ю спепелився.

Згадай про те, як сотнями років,
Ми все боролись. Мерли і страждали.
Та не боялись смерті й не вмирали,
Сьогодні не помремо й поготів.

Автор: Дмитро Занков

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = чотири

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>