…Чи варто повертатись до колишніх? –

…Чи варто повертатись до колишніх? –
Я запитала в себе ось на днях…
Мабуть, питання було навіть лишнім –
Звичайно, ні, – скажу тепер… Однак
Душа таку погану звичку має –
Вона минуле добре пам’ятає,
Вона гортає в пам’яті ті миті,
Що щастям були перелиті…
І захопившись спогадами слізно,
Шепоче: «Поверни його – не пізно!»
Але дарма, усе було даремно,
Поклик душі підвів мене нечемно…
Той, хто залишив раз, залишить вдруге,
І той, хто зрадив,…зрада іще буде!
Той, хто сказав «люблю», «кохаю» іншій,
Не стане щирим вже ніколи більше!
І не потрібно говорити ніби,
Той, хто кохає, все пробачить враз,
Що помилитись кожен може з нас,
Що треба другий шанс, що треба віри!
Не хочу чути ані слова – досить!
Яка любов? Які тут почуття?!
Колишній – ні! Хоч голову ще зносить…
(Але ж таки ще є та голова…)
Чи варто повертатись до колишніх?
Я твердо свою відповідь скажу:
Якби було кохання, навіть більше,
Тоді б «колишнім» він мені не був…..

Ганна Дудник

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − = нуль

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>