Чи знає мене хтось таку, як є ?


Чи знає мене хтось таку, як є ?
Напевно, ні, бо я й сама себе не знаю.
Десь глибоко всередині – моє,
Десь глибоко назовні – все ж зіграю.
***
Чи знає мене хтось всього просту,
Всього невимушену, ніжну і ласкаву ?
Я й не згадаю вже себе таку.
Життя перетворилося в забаву.

А я, напевно, так давно загралась,
Я – егоїстка, що не вміє вже кохать.
Так довго у душі своїй ховалась,
Що розучилась людям довірять.

Що розучилась плакати й сміятись.
Давно забула істину просту.
Я звикла світом дуже вміло гратись,
Давно згубила в грі себе саму.

Люблю дивитись, як кохають люди,
Як плачуть і радіють кожну ніч.
Цього в житті ніколи не забуду,
Сама ж згубила оту дивну річ.
***
Чи знає мене хтось таку, як є ?
Напевно, ні. Мене не можна знати.
Десь загубилося всередині моє.
А я й сама його не можу відшукати…

Автор: Анастасія Дорошенко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять + 6 =