Чи знає мене хтось таку, як є ?

Чи знає мене хтось таку, як є ?
Напевно, ні, бо я й сама себе не знаю.
Десь глибоко всередині – моє,
Десь глибоко назовні – все ж зіграю.
***
Чи знає мене хтось всього просту,
Всього невимушену, ніжну і ласкаву ?
Я й не згадаю вже себе таку.
Життя перетворилося в забаву.

А я, напевно, так давно загралась,
Я – егоїстка, що не вміє вже кохать.
Так довго у душі своїй ховалась,
Що розучилась людям довірять.

Що розучилась плакати й сміятись.
Давно забула істину просту.
Я звикла світом дуже вміло гратись,
Давно згубила в грі себе саму.

Люблю дивитись, як кохають люди,
Як плачуть і радіють кожну ніч.
Цього в житті ніколи не забуду,
Сама ж згубила оту дивну річ.
***
Чи знає мене хтось таку, як є ?
Напевно, ні. Мене не можна знати.
Десь загубилося всередині моє.
А я й сама його не можу відшукати…

Автор: Анастасія Дорошенко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 + вісім =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>