Чого, скажи, душа горить?

Чого, скажи, душа горить?
І навіть не від свого болю…
Від болю здійснених жахіть!
І за чужі розбиті долі!

Там десь ховає мати сина,
Без батька там лишились діти…
Так лихоманить всю країну,
І вже цей біль пішов по світу.

Так страшно чути просто в вічі,
Що хтось розбився, хтось упав…
Бо ж біль чужий болить удвічі!
Біль інших множиться на два!

Бо власні рани час загоїть,
І шрами власні зцілить час…
А в інших рани глибші вдвоє!
І шрами більші в сотню раз!

Свій біль колись переболить,
І сльози власні серце стерпить…
А біль чужий повік щемить!
Об інших сльози серце стерте!

До смерті біль горить не свій,
Як біль горить – душа не згине…
Як ще болить – то ти живий!
Як ще болить – то ти людина!

Олеся Гунько

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 6 = один

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>