Діалог над прірвою

Діалог над прірвою

Скажи, як тебе прочитати
Крізь слів недозрілих вуаль?
І сни мої наскрізь в цитатах
Віршів твоїх. Нишком печаль

Проникла у кожну клітину,
До прірви квиток – сльози з вій.
Ні ти і ні я в тім не винні:
Півкроку – і програно бій.

Півкроку – це вічність, кохана,
Півкроку, насправді, це міст…
Півкроку – це майже Нірвана,
А далі- омана і злість!

Я б, любий, і злість і оману
Розвіяла ніжністю… знай,
Для двох і півкроку не мало,
Коли за півкроку вже рай.

Коли за півкроку вже пекло,
Жахливий ненависний сон…
Мені усередині темно,
І холодом б’є від вікон.

А я розбиваю всі стіни –
Хай пекло чи рай… все одно…
Поглянь, як на серця руїнах
Надії згасає зерно…

Ти танеш, кохана, ти танеш
І гасне вогонь від свічі,
Та, віриш, вже більше не ранить
Приреченість наших плачів?

На плаху за мить без вагання…
Ну, що ж… хочеш – ось моя тінь
До тебе в політ свій останній
Вривається в сни… звідусіль!

Лиш не зволікай – по-живому
Розтерзане серденько край,
Допоки у тобі одному
І пекло, і втрачений рай…

Оленка Вишневська + Богдан Тригуб

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + 9 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>