Дитинство

Дитинство

Минає все, час не повернути,
Якір піднято, напрямлено вітрила.
Плачу, бо зовсім не збагнути,
Куди ж подіто мої крила?

Від спогадів моя душа палає,
І сонце гріє так приємно.
Я вірю, що весна буває,
Це з пам’яті дитинства невід’ємно!

Сховалося, як казка на світанку,
Зайчик, що без сонечка не грає.
Кожну мить ціную без останку,
А зараз на душі сумно буває…

А згадую і татову рибалку,
Й кулінарні мамині уроки.
Казку про чарівнішу русалку,
І як робила свої перші кроки.

Я часто згадую дитинство,
Від спогадів душа бринить.
Роки, як порване намисто…
Живе у серці кожна мить!

Автор: Валерія Скубій

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 + сім =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>