Дівчинко, виткана з чорних мережив,

Дівчинко, виткана з чорних мережив,
Тримайся подалі од його берегів.
Там люди більше нагадують нежить,
Там у снігах не зшукаєш птахів.

Дівчинко, люба, так холодно тут,
Попіл вкриває його землі полюси.
Він живиться соком чиїхось отрут,
А ти крила свої тихенько носи.

Дівчинко, мила, його берег ворожий,
Тут залежні від простору, тиску
Й повітряних хвиль, а кожен прохожий
Благає змінити свою прописку.

Дівчинко, сонце, ти – наша остання зброя,
Де би душу твою не носило червневу,
Ми підем, ми підем за тобою,
Аби врятувати усмішку вишневу.

Дівчинко, виплекана жовтим раєм,
Я молюся за тебе у небо таке голубе:
Куди б ти не йшла, хтось на тебе чекає.
Завжди приходь до тих, хто чекає тебе.

Автор: Ірина Манжос

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − = 4

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>