До чого ми, шановні, докотилися,


До чого ми, шановні, докотилися,
Хіба самих себе тепер не жаль?
Вбивали, далі йшли і не спинилися.
Де ділись вічна істина, мораль..?

Той патріот кричить: “За Україну!”
Десь може на Карибських берегах.
А ви дивіться на свою руїну,
І правди пошукайте десь в казках.

Той демократ: “Гайда, свобода слова!”
А де ж культура, хоч якась межа…
Можливо довести, що випадково
Встромили в спину ворогу ножа.

Той атеїст кричить: “Немає Бога!”
Хіба ж він буде у зневіреній душі?
Коли свята лиш зовнішня оздоба,
Коли у золоті вам рай і на землі.

Той просто так, за всіх, за нову моду.
В рожевих капцях і вузьких штанах;
Спотворені уявлення про вроду
Ось вам і ідеалів повний крах…

А ти поет? Ще віриш в ідеали?
У вічні міфи ще шукаєш вороття?
І правильно, що ви такими стали;
Мистецтво вічне, швидкоплинне лиш життя.

JuJu


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “До чого ми, шановні, докотилися,”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + три =