До чого ми, шановні, докотилися,

До чого ми, шановні, докотилися,
Хіба самих себе тепер не жаль?
Вбивали, далі йшли і не спинилися.
Де ділись вічна істина, мораль..?

Той патріот кричить: “За Україну!”
Десь може на Карибських берегах.
А ви дивіться на свою руїну,
І правди пошукайте десь в казках.

Той демократ: “Гайда, свобода слова!”
А де ж культура, хоч якась межа…
Можливо довести, що випадково
Встромили в спину ворогу ножа.

Той атеїст кричить: “Немає Бога!”
Хіба ж він буде у зневіреній душі?
Коли свята лиш зовнішня оздоба,
Коли у золоті вам рай і на землі.

Той просто так, за всіх, за нову моду.
В рожевих капцях і вузьких штанах;
Спотворені уявлення про вроду
Ось вам і ідеалів повний крах…

А ти поет? Ще віриш в ідеали?
У вічні міфи ще шукаєш вороття?
І правильно, що ви такими стали;
Мистецтво вічне, швидкоплинне лиш життя.

JuJu

1 коментар до “До чого ми, шановні, докотилися,

Написати відповідь до Дима Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− шість = 1

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>