хвилі

хвилі

люди – всього лиш сон великого Вішну –
наше буття живе на його повіках.
зовсім не скоро квітом рожевим вишні
переконають знову пишатись світом.
Вішну – то наша доля, то наша правда,
він пропливає всесвітом у дрімоті.
зовсім не скоро вернеться все до ладу,
тишу розіб’ють зовсім не скоро ноти,
ноти казкових вулиць, веселих співів.
Вішну пливе і бачить маленькі тіні.
тіні – то ми, що міцно тримають вії,
вії верховного бога – свою надію.
поки у Вішну очі міцно закриті –
всі ми існуємо, наче струна бринить.
все ж таки щось не добре у цьому світі,
тільки заходь, будь ласка, у мої сни.

Автор: Варвара Поднос

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − = нуль

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>