і блідне шкіра п’ятою стіною

і блідне шкіра п’ятою стіною
я серед вас мій дім мої єдині
слова забуті незабутні рухи
від пуповини рвуся з вами миті
до домовини бути бути бути

тут тужні коні ходять воду пити
з моїх очей прочинених причинних
з маленьких див в які я вірю щиро
з великих бід які я вірю ніби
ідуть до мене голови хилити

мій дім дитинний білий як ніколи
мовчу в тобі тобі мовчу для тебе
почуй як грузнуть у підлогу губи
і німоту що вигризає древо
у тебе падаю у дошки ніби в руки

несеш мене я в тилі твому тілом
розбитим військом густо кровоточу
поміж живими й мертвими лиш вікна
і світ на виліт вікна тіло пори

і світла стільки господи й любові
на весь мій дім на три останніх годі
від пуповини мені по горло
до домовини ніколи й нікого

Автор: Теофіпольський Лось

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три − 1 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>