І черстві, і колючі бур’яни

І черстві, і колючі бур’яни
Розляглися у власній душі.
Я в твої півпорожні кармани
Знов вкладаю любовні вірші.

Це безглуздо, я знаю, і дуже.
Та потоком буденним стрімким
Хоронити любов оцю мушу
І ховати у серці своїм.

Це тепло приховане – втеча,
Ці пісні – порожнечі вогні.
Я так хочу тримати за плечі
І глядіти в очі сумні.

Мої друзі – то є силуети,
А печаль – відрада, мабуть.
Я чекаю, поки ті сонети
У карманах твоїх оживуть.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 3 = три

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>