і навіть коли покидає врешт сонце

і навіть коли покидає врешт сонце
і зорі не хочуть мені більш світити
бери їх до себе
зліпи з них іконку
і хай бережуть тебе місяця діти

мені бо багато для себе не треба
лиш чаю без цукру і теплого дихання
і хай моє небо твоЇм стане небом
хай пестить тебе і у снах заколихує

нехай мої квіти завжди тобі пахнуть
а мóї дерева дарують хай вітер
без них все нормально
без тебе ж зачахну
то що з тих дерев менí
що менí з квітів

Автор: Лілія Войтків

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три − = 2

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>