…І не міг я тебе пригадати,

…І не міг я тебе пригадати,
І забути тебе я не міг…
Йшли машини, двоколки, солдати,
Падав, сіявсь на колію сніг.

І в глухій далині перед нами,
Над простором засніжених нив,
Поміж хмар — дорогий до нестями
Світлий клаптик блакиті яснів.

І здавалось мені, що до ночі
Він не згасне й вестиме мене,
І не спалить сльоза мої очі,
І тривога мене обмине.

Тільки ж хмара його пригасила,
І згубивсь він поміж темноти,
Наче зникла та радісна сила,
У якій мені вірилась ти.

Йдуть машини, гуркочуть гармати.
Все, що мав я,— згубив, не зберіг.
І не можу я вже пригадати
Те, що досі забути не міг.

1943

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + = п'ятнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>