І він упав, прикрив собою трави,

І він упав, прикрив собою трави,
Своєю кров’ю землю напоїв…
І він упав… упав зі словом: «Мамо!
Прости мені, я вижить не зумів…»

Він був солдат… Але він був і сином…
Для матері він щастям був останнім!
І журавлі летять у небі клином
Над сином, над солдатом у прощанні.

А мати там, далеко за фронтами,
Чекає сина, ставши на поріг.
І прийде їй послання з журавлями,
Що він – ГЕРОЙ, що він в бою поліг…

І впаде мати з криком на порозі,
Мов привид, божевільна і бліда.
І пролунає ехо на пустій дорозі:
«Будь проклята, будь проклята, ВІЙНА!»

Таких історій на землі багато
Й у пам’яті вони будуть віки.
Так уклонімось низько всім солдатам,
Які за нас в боях тих полягли!

Марина Мазур

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + 9 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>