ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ


ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ

Пам’яті полеглих Кіборгів Донецького аеропорту присвячується

Нікому не вірте, що ми не боялись вмирати, –
Й в останньому подиху тліла надія в життя…
Я так не хотів, щоб від горя посивіла мати,
Й не знав, як без мене птахи навесні прилетять.

І серце моє не шукало легкого спокою,
Будило у жилах крові витікаючий шквал…
Нелегко тримати життя у собі під плитою,
Якою живих нас Донецький накрив термінал.

Та ми ще тримались,- стогнали, молились, чекали,
З останньої сили ми рвались в палаючий бій, –
А кров неслухняно струмками під плити стікала,
Кудись в потойбіччя, у морок нестерпно німий,

Аж поки з останнім, затихлим у серці ударом
Зімкнулась над нами сувора бетонна пітьма.
І кожна краплина упала на землю не даром, –
Ми знали усі, що в нас іншого шляху нема.

Матусю, не плач. Нам не страшно було помирати,
Бо там, під плитою, живими страшніше зотліть.
Та краще життя за народ і свободу віддати,
Ніж скніти рабами під гнітом невольницьких плит.

Лютий, 2015 р.
Віра Народна


Східна поезія

  • Коли піщана буря сліпить очі, Коли піщана буря сліпить очі, Навколо озирається моя душа, І думає, чого ж цей світ від мене хоче, Коли саму в цій бурі полиша. […]
  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − 4 =