«Кохали, вірили, чекали»


«Кохали, вірили, чекали»

Кричав мій син «піду з тобою»
Тягнув долоньки мені вслід
Мене запрошено війною.
Не та,яку пройшов мій дід.

Кричала мила «не пускаю»
Руками тисла з усіх сил.
За що боротимусь я знаю.
Синочок миру попросив.

Кричала мати «повертайся»
Сльозами комір залила.
Немов в останнє попрощався.
А в голові «війна,війна»

Кричав мій батько «бережися»
Так міцно руку мою жав.
І він щоночі мені снився.
А я від вибухів вставав.

Кричав я їм, що скоро буду.
А сам не знаю й до сих пір.
Живим чи мертвим я прибуду.
З бронежилетом, повним дір.

Кохали,вірили,чекали.
На батька,сина й чоловіка.
Так прикро,що вони не знали.
Не повернусь,назавжди зникну.

Про тата марить син ночами.
Дружина ніби не жива.
«Вертайся сину» кричить мама.
А батько плаче «вже нема»

Вклоняюсь низько вам солдати.
Усім живим і не живим.
Нехай не плаче ваша мати.
Молюсь за вас,молюсь за мир..

Автор: Катя Майстренко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім + = 12