Кохана, погладь сорочку.

Кохана, погладь сорочку.
щоб смуги були вогняні.
щоб в дальнім життя холодочку
враз гаряче стало мені,
коли я тебе згадаю
у сивім своїм забутті
за тою десятою даллю
в останньому серцебитті.
в останнім повітря ковточку,
всміхнувшись останньому дню,
твою одягну я сорочку
з твого золотого вогню;
здолавши закони всі вперті,
зітхнувши в зелену траву,
в сорочці твоїй після смерті
безсмертним ще мить поживу.

Анатолій Таран. “Мить безсмертія”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім + 1 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>