Коли стерті календарі перетворюєш на колекцію,

Коли стерті календарі перетворюєш на колекцію,
Коли грані емоцій списуєш на апперцепцію,
Коли, замість вина, вечорами впиваєшся віршами,
Коли з безлічі звуків мрієш розтанути тишею,
Коли кава – єдиний діагноз твого світанку,
Коли день – хаотичний пошук нового пристанку,
Коли кожен куток раптом вилився сірою барвою,
Коли ями на вулицях прагнеш сплутати з кармою,
Коли мариш минулим у давніх записниках,
Коли перша реакція на новизну – це страх,
Коли самообман загороджує дійсність ширмою,
Коли власна нікчемність співзвучна з єдиною призмою, –

Схаменися, підпалюй будинок, тікай, як від стада хортів,
Рятуй свою сутність, допоки
останній маяк
не дотлів.

Автор: Астрея Завадська

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім + = 15

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>