Коли стежки згинаються, як дуги,


Коли стежки згинаються, як дуги,
коли дороги рвуться, як канати –
візьми мене за руку й довго-довго
тримай, щоб не хотілось відпускати.

Коли над лісом горлиця до сонця
зимові сни несе на крилах білих –
тримай мене і подихом, і серцем,
щоб я могла втекти, та не схотіла.

Коли чиїсь обвітрені долоні
в очікуванні зір ночами терпнуть –
тримай мене за руку… вічні зорі
ніколи не падуть заради смертних.

Коли дві долі янгол за зенітом
сплітає у одну вузеньку стежку –
тримай мене за руку, і в цім світі
можливо нам з тобою буде легко.

Нам всім судилось берегом розлуки
блукати й помилятися так часто…
Та ти тримай, тримай мене за руку,
й можливо це колись назветься щастям.

(с) Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + 4 =