Коли стежки згинаються, як дуги,

Коли стежки згинаються, як дуги,
коли дороги рвуться, як канати –
візьми мене за руку й довго-довго
тримай, щоб не хотілось відпускати.

Коли над лісом горлиця до сонця
зимові сни несе на крилах білих –
тримай мене і подихом, і серцем,
щоб я могла втекти, та не схотіла.

Коли чиїсь обвітрені долоні
в очікуванні зір ночами терпнуть –
тримай мене за руку… вічні зорі
ніколи не падуть заради смертних.

Коли дві долі янгол за зенітом
сплітає у одну вузеньку стежку –
тримай мене за руку, і в цім світі
можливо нам з тобою буде легко.

Нам всім судилось берегом розлуки
блукати й помилятися так часто…
Та ти тримай, тримай мене за руку,
й можливо це колись назветься щастям.

(с) Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + = 8

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>