Коли в твоїх очах видніється лиш сум,

Коли в твоїх очах видніється лиш сум,
В моїх речах стає все менше сенсу.
По шкірі рвучко, як електрострум,
До мене щось біжить, і прямо в серце.

Коли підходиш ближче, хочеться стоп-кран,
Щоб зупинилось те, що зараз тут я маю.
І хоч зустріла я немало тих оман,
Але тобі чомусь я довіряю.

Коли все дужче тлію від вогню,
Я ледь тримаюся, щоб зовсім не згоріти.
Та у пожежі цій тебе я не виню,
Бо ти ж не винний, що примушуєш тремтіти.

Автор: Алина Ятченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 9 = одинадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>