Коли я стану мамою

Коли я стану мамою

Настане час і в мене буде доця,
Схожа на мене – дві каплі води.
Сидітиме поруч, посміхнувшись до сонця –
Непомітними стануть різниці роки.

Кругленька, смішненька, ще й кароока.
І кучері ляжуть на тонесенькі плечі.
Як говорить – щебече, як весняна сорока,
Цілий день, поки сон не навіює вечір.

А сміятися буде, та й геть від усього,
І трошечки ротик завжди навскоси.
Довгі війки аж неба сягають самого.
Білошкіра на личку, мов цілунок роси.

Характером вдасться маленька у тата,
Здібність до співу доня теж перейме.
Татів погляд на вогники чарів багатий.
А на щічки Бог ямочки їй покладе.

Будь-що лише б тільки вона не хотіла,
(Догоджати тут надто не гоже хоч теж)
Для доні зробити мама завжди зуміє –
Для кровинки в бажаннях не буває обмежень.

Колись, доню візьму за малесеньку руку.
І спомин про вірш, мов бджола, промайне.
Але, пишучи зараз, ставлю вже запоруку,
Що життя проживе лиш не як я своє.

© Зоряна Лобода

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + чотири =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>