Крізь запітніле скло купейного вагону,


Крізь запітніле скло купейного вагону,
Я бачу ніч, закутану у марево зірок, палаючих щосили,
І ті зірки не відчували на собі полону,
Полону, що вбиває мрії тих, хто хоче буть щасливим…

Полоном тим ще називаємо оманливу самотність,
Ту саму, що лікує від глобальності навколо,
Ту саму, що спричинює страждання, кволість,
Також вона приносить з тим словесний голод…

Бо іноді так хочеться сказати хоч би слово,
Та ще й таке, щоб ним пишались всюди,
Але нема з ким говорити… гасну поступово…
Шукаючи в зірках тих друга, яким не можуть стати люди…

© Владимир Ананевич, 2012


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − 4 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>