Ліс був живий. Він не прощався.

Ліс був живий. Він не прощався.
Віки, здавалось, прошумить.
Якби я знала, що то щастя,
Я б зупинила оту мить.

А я не знала, я ж не знала,
Вона ж не скаржиться сама.
А мить минала і минала,
І от тепер її нема.

І тільки з відстані розлуки
Обпалить, змучить, защемить –
Твоя присутність, твої руки,
Твоє обличчя у ту мить!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = дванадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>