Лиш тільки мама, буде поряд,


Лиш тільки мама, буде поряд,
В часи зневіри і біди,
Її рука – не впустить горя,
І замете лихі сліди.

Лиш тільки мама, скаже слово,
Вулкан затихне на душі,
Дитячий біль – зніме раптово,
А її мова, як вірші.

Лиш тільки мама, обігріє,
Гарячим вогником очей,
Роки ідуть – вона старіє,
Тягар не сходить із плечей.

Лиш тільки мама, пам’ятає,
Усі порізи і сліди,
Із дня на день – вона чекає,
Свою дитину, край води.

Лиш тільки мама…

Ігор Антонюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 8 = сімнадцять