Лист із неба

Лист із неба

Пробач мене, мамо! Тебе я покинув,
Полинув в далекі, незнані світи.
Дізналась, що син твій єдиний загинув.
Щоночі читаєш тепер молитви.
Клянеш ти жорстокую долю й питаєш:
“Чому саме він, за що ж мені це?”
І лиш уві сні ти мене обіймаєш,
І бачиш усміхнене сина лице…
Ти хочеш до мене? Не треба, зарано!
Благаю я, люба, ти тільки живи!
Побачиш, що син твій помер не задарма:
Імперії зникнуть, і згинуть кати.
Загарбників мрії на тлін розіб’ються,
Відродиться слава Вкраїни в бою.
Й мільйони сердець мені усміхнуться,
Бо я боронив Вітчизну свою.
Я знаю, що зміни вже не за горами,
І скине народ наш криваве ярмо.
Не буде панів вже ніколи над нами,
Й зітреться із душ наших рабське тавро.
Пробач мені, ненько, що вже не вернуся,
Що вже не скажу я ласкаво: “Привіт!”
Ніколи до тебе я вже не озвуся.
Лишаю тобі я лишень заповіт:
Живи кожен день, живи кожну мить,
Вдихаючи повні легені свободи.
За неї боровся, за неї й поліг,
Бо щастя хотів я своєму народу.

Автор: Ганнуся Партизанка

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − = 4

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>