<Плач>

<Плач>

Десь птах височіє осінньою
міжгалактичністю.
Верхівки дерев підмітають пилюку
зірок.
Як чорт, посміхається бум релігійних
дотичностей.
Богами ридає пірат одноокий —
перо.

Заляпана tabula rasa хиткими
владиками.
Від політеїзму формується мій
теотроп.
Єдине піратове око виделкою
виколю —
Із ницим безбожником тихо глушитиму
ром.

Стежками трагізму і хащами древнього
лісику
Розбиті, п’яненькі підемо з піратом
удвох.
У вічах у кожного нового стрічного
бісика
Зневірено жевріє кимось покинутий
бог.

Над віником лісу (трепетами, родом
акації…)
Пригнічену пташку ганяє керований
дрон.
Стоока заходиться реготом
цивілізація,
І третім всевИдющим оком ридає
перо.

Автор: Олег Осташек

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 2 = три

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>