люди з порожніми лицями

люди з порожніми лицями
пусто клянуться: “навіки”
потім сміються ницо,
довівши тебе до піку.

пусто говорять клятви,
а потім з очей ріки.
їм язика б відтяти
але шкода. і тільки…

їм би оте “навіки”
викарбувать на грудях.
болю було би скільки…
але таких не судять.

саме таким і лаври,
зброя і обладунки.
ці безсердечні лярви
вміють збивати з думки.

саме таким і слава,
оди їм і поклони.
душі чужі – забава,
солод – гучні прокльони.

болю несуть тонни.
кожен – майстерний лучник.
плюють на чужі ікони
храми сквернять гучно.

ми до них усім серцем,
вони до нас із рушницями.
сиплять на душу перцю
люди з порожніми лицями.

Іра Клочанюк©

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − = два

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>