Людська душа немов вокзал,

Людська душа немов вокзал,
Там безліч зупинялось перехожих…
Когось ти зустрічав і проводжав,
А з кимсь прощався… і назавжди, може…

Хтось був в душі одну єдину мить,
А хтось чекав роками на потрібний потяг,
Хтось змушував тебе для щастя жить,
А хтось життя все планував на потім…

Хтось шлях тобі вказав потрібний,
А хтось тебе з дороги просто збив,
Хтось вірив в тебе, в твої перемоги,
А хтось у душу тільки плюнути хотів…

Та ти не закривав дверей нікому,
Ти знав, що так потрібно і так є –
Немає на шляху життя звичайних перехожих –
Це Доля в різних образах перед тобою постає!

Вона одна тебе і б’є й голубить,
Вона тебе гартує і постійно вчить,
І щоб урок її важливий ти засвоїв
Душа повинна через себе купу люду пропустить…

Автор: Світлана Пазиченко
01.05.15

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = дев'ять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>