Мамо, я закохався,


Мамо, я закохався,
Їй двадцять два.
Я довго вагався,
Та вона лиш одна.

Незнана красуня,
Таких ще не бачив,
Мов пташка спросоня,
Така ж необачна.

Я довго сліпим був,
Не помічав,
Нарешті це сталось,
Нас Бог повінчав.

На скільки ж важливі,
Почуття і турбота.
Втонула у чарах,
Сердечна дрімота.

Кохання те ніжне,
Водночас гірке,
Як перший підсніжник,
Мов вишня терпке.

Залишу я все,
Щоб уквітчалась стежина,
Котрою пройдеш ти,
Моя Україна!

Автор: Илья Мигун


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 4 = дев'ять