Мар’яна Савка

Мар’яна Савка

Жінка твого життя, чаша твого терпіння,
Лущить у пальцях час по фасолині днів,
Щемна, як божий дар після гріхопадіння,
Мірку тобі подасть білих і чорних снів.
Ходить помежи зір, слід залишає срібний,
Стелить тобі кожух вовною догори,
Рана твого життя, прірва, тобі потрібна –
Канути в глибину, вирватись на вітри.
Тиха, як перший сніг. Тепла воскова свічка.
Навіть як утечеш, спинить, наздожене.
Жінка твого життя. Віра. Розпука. Звичка.
Серце з грудей візьме. Втомиться і засне.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 − сім =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>