Мені б ще крок, від віри до надії,

Мені б ще крок, від віри до надії,
А далі я на обрії весни
Із ніжних трав плестиму собі мрії,
Й вкладатиму у кошик, ніби сни…

Мені б лиш дрібочку рішучості й завзяття,
Півкрихти правди й крапельку добра.
І я зійду, а на шляху розп’яття
Проллється дощ зі срібного цебра.

Проллється дощ, й краплина до краплини
Вросте у ріку, сильну і стрімку,
І змиє кров, і виросте калина,
Ввібравши біль у ягоду гірку.

Мені б ще крок, від віри до надії,
Пройти, піднявши стоптану траву…
Дивіться! Перед вами Україна!
Дивіться всі, я дихаю – живу!!!

© Ольга Шевченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять + = 16

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>