Мені хотілося прокидатися з тобою під тишу ранкового проміння,

Мені хотілося прокидатися з тобою під тишу ранкового проміння,
Гуляти з тобою за руку і називати хлопчика поруч твоїм ім*ям,
Мені хотілося жити з тобою…жити в тобі…без краплі сумління,
І просто знати, що ти в мене є, а в тебе…є я.

Мені хотілося смажити для тебе грінки, варити борщі,
Розпалювати сімейне вогнище в каміні, коли ллють дощі,
Кохатися з тобою…зранку, по полудню, ввечері і вночі,
Чистити і гострити твої мечі.

Мені хотілося бути не просто жінкою, а Твоєю,
Щоб ти називав мене *люба*і цілував мене в губи, а ще малював мене…аквареллю.
Мені хотілося в сніг і негоду бути для тебе шинеллю,
Бути для тебе поетом – писати тобі одіссею.

Мені справді дуже хотілося тебе любити,
Жити для тебе…хай навіть від битви до битви,
Красти твої ще новенькі бритви,
І точно знати, що ми вже квити…тепер вже квити.

Найбільше я хотіла бачити твоє обличчя щоранку,
Чути запах кави і запах твого волосся, курити з тобою на ганку.
Та ти ненавидиш поеми, дітей і спільні сніданки,
ШкодА, що ти хочеш собі не жінку, а просто…коханку.

Автор: Anna Red

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − чотири =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>