мені не треба тебе частинами,


мені не треба тебе частинами,
я надто гірко і в самий вир.
по сліду збитими в кров колінами,
усім гординям наперекір.

люблю і крапка, та ні, продовження.
несила без і разом вогонь,
без тебе жити напевно зможу я
[до перших дотиків тих долонь].

© Игнатова


Східна поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 6 = дванадцять