“Мені це треба пережити”


“Мені це треба пережити”

Мені це треба пережити,
Хоч кілька дайте мені днів,
І якось каву цю допити,
Я не побачу зараз снів.

Крізь час пройти вже неможливо,
Лише годинник згладить біль,
Моє серденько ледве било,
Я зрозуміла все без слів.

Ні час, ні день, ні два, ні три,
Цього, я знаю, буде мало,
О, небо, з пам’яті зітри
Ту мить, коли на душу впало…

Се почуття! Сей тяжкий гріх,
Мов зграя пташок налетіла,
І навкруги я чую сміх,
Колись тебе я ніжно гріла.

Вдивляюся в твої чудові очі,
І хочеться вернутися в минуле,
Я пам’ятаю море і холодні ночі,
Лише зробила вигляд, що забула…

Кабанова Марина


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


1 − = нуль