Ми чекаєм не тих,хто покаже мости,


Ми чекаєм не тих,хто покаже мости,
а лиш тих,хто не дасть потонути ніколи,
й не туди,куди кличуть,нам хочеться йти,
а туди лиш,де нас розуміють з півслова.

Ми жадаєм не тих,хто нам дасть щось взамін,
а лиш тих,хто прикриє своїми плечима,
хто ділитиме з нами і мед,і полин,
хто навчить бути добрими доньку і сина.

Та якийсь є абсурд,чи то долі каприз,
від якого до крові кусаємо губи:
ми відштовхуєм тих,хто нас любить до сліз
й до знемоги кохаємо тих,хто нас губить…

Ми так часто ночами малюєм маршрути
лиш до тих,з ким в житті не судилось нам бути.

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + = 11