Ми чекаєм не тих,хто покаже мости,

Ми чекаєм не тих,хто покаже мости,
а лиш тих,хто не дасть потонути ніколи,
й не туди,куди кличуть,нам хочеться йти,
а туди лиш,де нас розуміють з півслова.

Ми жадаєм не тих,хто нам дасть щось взамін,
а лиш тих,хто прикриє своїми плечима,
хто ділитиме з нами і мед,і полин,
хто навчить бути добрими доньку і сина.

Та якийсь є абсурд,чи то долі каприз,
від якого до крові кусаємо губи:
ми відштовхуєм тих,хто нас любить до сліз
й до знемоги кохаємо тих,хто нас губить…

Ми так часто ночами малюєм маршрути
лиш до тих,з ким в житті не судилось нам бути.

Автор: Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + 4 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>