Ми удвох… Якщо навіть впадуть всі мости


Ми удвох… Якщо навіть впадуть всі мости
і стежки, як рядки на папір, ляжуть криво –
з ним наосліп над прірвою буду іти,
бо я вірю у нього, як птах в свої крила.

А біда огорне його в ніч крижану
і накриє, як хвиля морська, з головою –
не зречусь, його болі за власні прийму
і холодні долоні зігрію сльозою.

Не відмовлюсь. За ним – і увись, і на дно
безоглядно піду, як би важко не йшлося.
Хоч скосіть всі поля моїх мрій, всеодно
я за ним по стерні побіжу навіть боса.

Бо як весла човнові, як птахові вись,
як усьому живому продовження роду,
як подряпаним душам торкання чиїсь –
так потрібен мені він… Я буду з ним… Буду…

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • Мій любий хлопчику, це нестерпно, Мій любий хлопчику, це нестерпно, та слід покінчити все розривом. (бо, якщо відьмі зцілити серце, то вона втратить магічну силу) […]
  • Пишемо великий вірш. Із кожного по два рядочки. 😉 Пишемо великий вірш. Із кожного по два рядочки. 😉 Поїхали:Я у цьому житті ще до вчора був найщасливішим, Cвітла мрія […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • Марія любила музику, грала росами, Марія любила музику, грала росами, ходила по оксамитовій стежці босою, просила води напитися, змучена спрагою. То йшла, то […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + шість =