Мій рідний…ти такий чужий.


Мій рідний…ти такий чужий.
Тону самотньо в відчаї щоночі.
І як шалений долі буревій,
мені тебе забути напророчить.

Ну як ти там? скажи мені ще раз
І поглядом зігрій замерзлу душу.
Стоїть глибока прірва поміж нас.
Та знай, я твою тишу не порушу.

Бо тільки Бог обом буде суддя.
І тільки доля зводить в перехрестя
різні стежки отак без вороття.
Душа із попелу ніколи не воскресне.

Коханий мій, пишу тобі листи
Минає час…та не лікує рани.
Минулого залишені сліди
змиває дощ наївними сльозами.

Та знав би ти як мучиться душа,
в чужих руках нестерпно і щоночі.
Я досі спокою для себе не знайшла.
І важко правді подивитись в очі.

Тобі чужа, для нього ще своя.
Розколоте на двоє моє небо.
Кому ж тепер дістанеться душа?
Коли вона так проситься до тебе.

Автор: Тетяна Андрусишин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять − = 3