Моє небо мов квітами поле встеле зірками.

Моє небо мов квітами поле встеле зірками.
Твоє поле не моє небо.
Там все вкрите болем…і сльозами омито гіркими.
Крики.Стони.Благання.
Рани,сліди крові,молитви.
Вижити.
Ще б один світанок.Ще б тиші послухати.
Забути клятий запах пороху,звук обстрілу.
Смерть забути.

А мені б дотику.
Мені б подиху.
Мені б…Тобі-вижити.
Цілувати губи,цілувати руки…Рани цілувати.
Тисячі світанків.Дітей дзвінкі голоси.

-Мамо..
-Сину…
Три в спину!!!
Нііііі!!!!
Живи!!!Мусиш!!!

-Мамо,чуєш?Живий!
Молитвами твоїми вимолений.

Живий.Мені б… Тобі-вижити.
З ненею вимолити.На колінцях,сльозами і шепотом.

Не бери зброї!!!-Благальні стони.
Вологі очі.
Тебе тут нема…
Одна.

Вимолю.Виплачу.Хоч би й небо розстріляне.
Мов поле квітами – встелю тобі зорями.

Дарця Герц

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + = 5

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>